НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Forficula auricularia
Linnaeus, 1758 - Вуховертка звичайна
Синонім
- Forficula bipunctata Petanga, 1789
- Forficula borealis Leach, 1835
- Forficula caucasica Kolenati, 1846
- Forficula dentata Fabricius, 1775
- Forficula forcipata Stephens, 1835
- Forficula infumata Megerle, 1825
- Forficula major de Geer, 1773
Народна назва
Щипавка звичайна, хохолаз
Щипавка звичайна, хохолаз
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Примітки
Детально
З Євразії завезена на інші континенти. В Австралії стала небезпечним шкідником овочевих і квіткових рослин. Щипавка звичайна — невелика (1-1,5 см) комаха іржаво-бурого кольору з темно-жовтими ногами та надкриллями. Самець трохи довший (до 16 мм) за самицю. Самиця відкладає яйця в нору, яка закінчується камерою, наприкінці літа й залишається охороняти їх до весни. Личинки схожі на дорослих комах і деякий час перебувають під охороною самиці. Комахи ведуть нічний спосіб життя, переховуючись удень під корою мертвих дерев, пнями, камінням. Живляться дрібними комахами, овочами, нектаром квіток, виїдають недозріле насіння тощо. Як і всі представники цього ряду, звичайна щипавка розвивається з неповним перетворенням. Парування відбувається в кінці літа — початку осені, причому триває воно протягом кількох годин. Через кілька днів, самка відкладає яйця в одній загальній купці, у спеціально приготованому гнізді. Гніздо являє собою виритий в землі хід завдовжки від 5 до 8 см, рідше — до 15 см. Зазвичай гніздовий хід робиться у вигляді прямої трубки, але іноді він має бокове відгалуження. У цій нірці самка залишається зимувати разом з яйцями і після перезимівлі робить ще повторну кладку яєць. Самці зазвичай погано переносять зиму і навесні іноді можна знайти їх трупи, що лежать біля живих самок. Зазвичай розвиток яєць триває від 5 до 6 тижнів. Самка продовжує протягом деякого часу після вилуплення з яєць личинок залишатися разом зі своїм потомством, охороняючи його. Личинки першого віку схожі на дорослих, відрізняючись від них розмірами, зменшеним числом члеників вусиків (8 замість 13-14) та низкою інших ознак. Після смерті матері личинки ведуть вже самостійне життя.
З Євразії завезена на інші континенти. В Австралії стала небезпечним шкідником овочевих і квіткових рослин. Щипавка звичайна — невелика (1-1,5 см) комаха іржаво-бурого кольору з темно-жовтими ногами та надкриллями. Самець трохи довший (до 16 мм) за самицю. Самиця відкладає яйця в нору, яка закінчується камерою, наприкінці літа й залишається охороняти їх до весни. Личинки схожі на дорослих комах і деякий час перебувають під охороною самиці. Комахи ведуть нічний спосіб життя, переховуючись удень під корою мертвих дерев, пнями, камінням. Живляться дрібними комахами, овочами, нектаром квіток, виїдають недозріле насіння тощо. Як і всі представники цього ряду, звичайна щипавка розвивається з неповним перетворенням. Парування відбувається в кінці літа — початку осені, причому триває воно протягом кількох годин. Через кілька днів, самка відкладає яйця в одній загальній купці, у спеціально приготованому гнізді. Гніздо являє собою виритий в землі хід завдовжки від 5 до 8 см, рідше — до 15 см. Зазвичай гніздовий хід робиться у вигляді прямої трубки, але іноді він має бокове відгалуження. У цій нірці самка залишається зимувати разом з яйцями і після перезимівлі робить ще повторну кладку яєць. Самці зазвичай погано переносять зиму і навесні іноді можна знайти їх трупи, що лежать біля живих самок. Зазвичай розвиток яєць триває від 5 до 6 тижнів. Самка продовжує протягом деякого часу після вилуплення з яєць личинок залишатися разом зі своїм потомством, охороняючи його. Личинки першого віку схожі на дорослих, відрізняючись від них розмірами, зменшеним числом члеників вусиків (8 замість 13-14) та низкою інших ознак. Після смерті матері личинки ведуть вже самостійне життя.
Література
- Заморока А.М. (ред.), Шумська Н.В., Бучко В.В., Дмитраш-Вацеба І.І., Маланюк Б.В., Смірнов Н.А. Біота лучних степів Бурштинського Опілля. Видавництво "Симфонія Форте", Івано-Франківськ, 2018, 212 с.
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Arthropoda
Hexapoda
Insecta
Dermaptera
Forficulidae
