НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Prunus domestica
L. - Слива домашня
Синонім
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Технічні культури; Їстівний
Технічні культури; Їстівний
Примітки
Детально
При схрещуванні терну Prunus spinosa (2n = 32) з аличею Prunus divaricata (2n = 16) було отримано рослину повністю ідентичну сливі домашній. Це рослина, як і слива домашня мала 2n = 48 хромосом. Ймовірно, дика слива в ході еволюції вийшла саме таким шляхом. Південна алича має жовто-червоне забарвлення, північний терен темно-синій. Їхній нащадок поєднує ознаки обох видів: холодостійкість терну і смакові характеристики аличі, має забарвлення в широкому діапазоні синьо-жовто-червоних відтінків (у різних сортів). Географічним центром походження домашньої сливи можна вважати територію, що простирається від Східного Кавказу до східного узбережжя Адріатичного моря, включаючи Балканський півострів і Малу Азію. Плодове дерево заввишки 6-16 м. Гілки не колючі, або іноді трохи колючі. Квітки зібрані в прості зонтики, кожна складається із 5 зеленувато-білих пелюсток і 5 Чашолистоків, 25-30 тичинок, нектарники розташовані на квітколожі. Цвіте слива у травні, кожна квітка живе до 5 днів, все дерево загалом 8 -10 днів. Медопродуктивність сливи у сприятливі роки сягає 16-37 кг з 1 га. Плоди — м'ясисті кістянки різної форми (овальної, приплюснуто-овальної, видовжено-овальної) та кольору (зеленого, жовтого, червоного, або фіолетового із сизим нальотом), завжди із добре помітною борозенкою, зазвичай 20-30 г ваги. Вони соковиті і мають високі смакові, поживні й дієтичні властивості, містять 7-18% цукрів, 0,25-1,35% органічних кислот, 0,75-0,95% пектинових речовин, 8,8-22,1 мг% вітамінів С та провітаміни А, в кісточках — 30-35% олії. Сливи споживають свіжими, переробляють на чорнослив, конфітури, маринади, компоти, повидла, мармелади, наливки тощо. В Україні вирощують С. повсюдно, найбільше на сх. Поділлі, Покутті, Закарпатті, Харківщині й Кубані. За переписом садів 1970 в УРСР було бл. 50 млн плодових С. (15,5% плодових дерев, після яблуні — 46,5% і вишні — 20,4%) на бл. 130 000 га. За сприятливих умов С. дає високі врожаї до 10-15 т з 1 га. Плоди сливи пошкоджує сливова плодожерка. Їх личинки схожі на яблуневу плодожерку, але менше й червоного кольору. Можна використовувати феромонні пастки для самців сливової плодожерки. Однак за великої кількості шкідника, єдиний радикальний захід — оприскування інсектицидами. Спершу — в кінці травня, а потім — не менш, ніж за 30 днів до збирання врожаю, інтервал оприскування — два тижні. Листокрутка глодова, листокрутка кривовуса ліщинова, міль плодова пошкоджують листя.
При схрещуванні терну Prunus spinosa (2n = 32) з аличею Prunus divaricata (2n = 16) було отримано рослину повністю ідентичну сливі домашній. Це рослина, як і слива домашня мала 2n = 48 хромосом. Ймовірно, дика слива в ході еволюції вийшла саме таким шляхом. Південна алича має жовто-червоне забарвлення, північний терен темно-синій. Їхній нащадок поєднує ознаки обох видів: холодостійкість терну і смакові характеристики аличі, має забарвлення в широкому діапазоні синьо-жовто-червоних відтінків (у різних сортів). Географічним центром походження домашньої сливи можна вважати територію, що простирається від Східного Кавказу до східного узбережжя Адріатичного моря, включаючи Балканський півострів і Малу Азію. Плодове дерево заввишки 6-16 м. Гілки не колючі, або іноді трохи колючі. Квітки зібрані в прості зонтики, кожна складається із 5 зеленувато-білих пелюсток і 5 Чашолистоків, 25-30 тичинок, нектарники розташовані на квітколожі. Цвіте слива у травні, кожна квітка живе до 5 днів, все дерево загалом 8 -10 днів. Медопродуктивність сливи у сприятливі роки сягає 16-37 кг з 1 га. Плоди — м'ясисті кістянки різної форми (овальної, приплюснуто-овальної, видовжено-овальної) та кольору (зеленого, жовтого, червоного, або фіолетового із сизим нальотом), завжди із добре помітною борозенкою, зазвичай 20-30 г ваги. Вони соковиті і мають високі смакові, поживні й дієтичні властивості, містять 7-18% цукрів, 0,25-1,35% органічних кислот, 0,75-0,95% пектинових речовин, 8,8-22,1 мг% вітамінів С та провітаміни А, в кісточках — 30-35% олії. Сливи споживають свіжими, переробляють на чорнослив, конфітури, маринади, компоти, повидла, мармелади, наливки тощо. В Україні вирощують С. повсюдно, найбільше на сх. Поділлі, Покутті, Закарпатті, Харківщині й Кубані. За переписом садів 1970 в УРСР було бл. 50 млн плодових С. (15,5% плодових дерев, після яблуні — 46,5% і вишні — 20,4%) на бл. 130 000 га. За сприятливих умов С. дає високі врожаї до 10-15 т з 1 га. Плоди сливи пошкоджує сливова плодожерка. Їх личинки схожі на яблуневу плодожерку, але менше й червоного кольору. Можна використовувати феромонні пастки для самців сливової плодожерки. Однак за великої кількості шкідника, єдиний радикальний захід — оприскування інсектицидами. Спершу — в кінці травня, а потім — не менш, ніж за 30 днів до збирання врожаю, інтервал оприскування — два тижні. Листокрутка глодова, листокрутка кривовуса ліщинова, міль плодова пошкоджують листя.
Література
- Гончаренко В.І., Калінович Н.О. Флора судинних рослин Шацького національного природного парку // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Сер.: Біологічні науки. - 2009. - №2. - С.5-17.
View source
Веб ресурс
Експерти
- Олександр КУЗЯРІН к.б.н., e-mail: kuzyarin@gmail.com
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Rosales
Rosaceae
