НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Solanum lycopersicum
L. - Помідор
Синонім
- Amatula flava Medic.
- Amatula rubra Medic.
- Lycopersicon cerasiforme Dun.
- Lycopersicon esculentum Miller
- Lycopersicon galeni Mill.
- Lycopersicon humboldtii Dunal
- Lycopersicum cerasiforme Dunal
- Lycopersicum esculentum Mill.
Народна назва
Томат
Томат
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Технічні культури; Їстівний
Технічні культури; Їстівний
Примітки
Детально
Однорічна (у тропічних зонах — багаторічна) трав'яниста або напівкущова рослина заввишки 40-120 см. Цвіте в червні — вересні. Листки непарноперисторозсічені, з довгасто-яйцеподібними листочками. Квітки двостатеві, дрібні, жовті, на довгих ніжках, зібрані півзонтиками. Плід — велика куляста або видовжена, соковита, м'ясиста, дво- чи багатокамерна ягода. Відомо 7 видів, що дико ростуть у тропічній Америці. Найважливіше господарське значення має 1 вид: Помідор звичайний або їстівний (L. esculentum) — овочева культура. Плоди містять велику кількість вітамінів (B1, B2, C, P, PP), провітамін A, цукри (2.1-8.8%), яблучну і цитринову кислоту та мінеральні речовини. Помідори споживають сирими, вареними, соленими, маринованими; з них виготовляють томатний сік, томат-пюре. Батьківщина помідорів — Центральна й Південна Америка, де й досі трапляються дикі й напівкультурні форми помідорів. В 1498 році Христофор Колумб вперше привіз помідори в Іспанію і Португалію. Перші описи рослини походять з Італії першої половини 16 століття. В 1544 році П'єтро Андреа Матіолі (Pietro Andrea Matthioli) в своєму описі рослини назвав її «Pomi d'oro» (золоте яблуко), а 1554 року він ввів латинський термін Mala aurea, що має такий же переклад. В XVII й XVIII століттях ці рослини використовували насамперед як декоративні. У Північній Америці помідори тривалий час вважали смертельно отруйними. Так, в історії відомий курйоз, коли зі згоди англійського короля Георга III цими «червоними ягодами» намагалися «отруїти» борця за незалежність США Джорджа Вашингтона, який, звичайно, вдало пережив «замах». Були також відомі окремі випадки медичного використання — в англійському перекладі книги Турнафорта (Tournafort) «The Complete Herbal» (1719) згадується, що вже в той час плоди помідорів їли в Італії. А вже наприкінці 18 століття, згідно з енциклопедією «Британіка», вживання плодів помідорів в їжу стало звичним і буденним. Помідори легко переопилюються з деякими своїми родичами із родини пасльонових.
Однорічна (у тропічних зонах — багаторічна) трав'яниста або напівкущова рослина заввишки 40-120 см. Цвіте в червні — вересні. Листки непарноперисторозсічені, з довгасто-яйцеподібними листочками. Квітки двостатеві, дрібні, жовті, на довгих ніжках, зібрані півзонтиками. Плід — велика куляста або видовжена, соковита, м'ясиста, дво- чи багатокамерна ягода. Відомо 7 видів, що дико ростуть у тропічній Америці. Найважливіше господарське значення має 1 вид: Помідор звичайний або їстівний (L. esculentum) — овочева культура. Плоди містять велику кількість вітамінів (B1, B2, C, P, PP), провітамін A, цукри (2.1-8.8%), яблучну і цитринову кислоту та мінеральні речовини. Помідори споживають сирими, вареними, соленими, маринованими; з них виготовляють томатний сік, томат-пюре. Батьківщина помідорів — Центральна й Південна Америка, де й досі трапляються дикі й напівкультурні форми помідорів. В 1498 році Христофор Колумб вперше привіз помідори в Іспанію і Португалію. Перші описи рослини походять з Італії першої половини 16 століття. В 1544 році П'єтро Андреа Матіолі (Pietro Andrea Matthioli) в своєму описі рослини назвав її «Pomi d'oro» (золоте яблуко), а 1554 року він ввів латинський термін Mala aurea, що має такий же переклад. В XVII й XVIII століттях ці рослини використовували насамперед як декоративні. У Північній Америці помідори тривалий час вважали смертельно отруйними. Так, в історії відомий курйоз, коли зі згоди англійського короля Георга III цими «червоними ягодами» намагалися «отруїти» борця за незалежність США Джорджа Вашингтона, який, звичайно, вдало пережив «замах». Були також відомі окремі випадки медичного використання — в англійському перекладі книги Турнафорта (Tournafort) «The Complete Herbal» (1719) згадується, що вже в той час плоди помідорів їли в Італії. А вже наприкінці 18 століття, згідно з енциклопедією «Британіка», вживання плодів помідорів в їжу стало звичним і буденним. Помідори легко переопилюються з деякими своїми родичами із родини пасльонових.
Література
- Кузярін О.Т. Судинні рослини території торфовища "Білогорща” (м. Львів) // Наукові основи збереження біотичної різноманітності. - 2010. - Т.1(8), №1. - С.75-90.
View source
Веб ресурс
Експерти
- Олександр КУЗЯРІН к.б.н., e-mail: kuzyarin@gmail.com
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Solanales
Solanaceae
