Опис
Родина вільнопелюсткових рослин, що складається з однорічних або багаторічних трав і небагатьох напівчагарників.
Гвоздикові ділять на три групи. До першої групи належать рослини, подібні до лободових, бо їх квітки зібрані в клубочки і мають просту зелену оцвітину, їх виділяють іноді в окрему родину — червецевих, наприклад червець однорічний. До другої групи належать рослини з вільнолистою чашечкою її з пелюстками, які не мають нігтиків (мокричник, зірочник). Рослини третьої групи (смілки і гвоздики) мають зрослолисту чашечку і пелюстки з яснопомітними нігтиками.
Родина нараховує близько 80 родів і понад 2000 видів.
Поширені гвоздичні по всій земній кулі від Субарктики до Арктики. Представники цієї родини зростають в різноманітних умовах — в тундрі, лісах, на луках, у степах, напівпустелях і пустелях, піднімаються до альпійського гірського поясу, досягаючи межі снігового покриву. Найбільше число видів зустрічається в області стародавнього Середземномор'я, районах Центральної і Східної Азії. Гвоздичні відіграють велику роль у багатьох трав'янистих рослинних угрупованнях і здатні рости в пустелях, тундрах, високогір'ях субтропіків і тропіків, де вони представлені своєрідною килимовою формою.
Два представники родини гвоздикових гідні включення до Книги рекордів Гіннесса — це колобантус кито (Colobanthus quitensis) і зірчатка (Stellaria decumbens). Перша рослина входить до флори квіткових Антарктиди, що складається всього з двох видів. Друга — виявлена в Гімалаях на висоті 6 тис. м над рівнем моря.
У флорі України Caryophyllaceae за кількістю видів займає восьме місце, (Федорончук, 2002) вона представлена 40 родами (50% від загальної кількості родів цієї родини у світовій флорі), і 226 видами (відповідно 11,3%).
Поширені вони на території України досить нерівномірно. Так, у гумідних лісових ценофлорах кількість видів гвоздичних становить лише 1-2 і збільшується до 12-19 видів у степових фітоценозах, рідколіссях і саваноїдах Криму. За висотним розподілом кількість гвоздичних України зменшується із збільшенням висоти н.р.м. від рівнинного поясу (54%) до монтанного (29%), субальпійського (7%) і альпійського (2%). Дуже мало їх у літоральному поясі (7%), зовсім відсутні в аквальному (водному).
Експерти
-
Олександр КУЗЯРІН к.б.н., e-mail: kuzyarin@gmail.com